Про силу хвилювання та пропозиція для керівництва!

         Останній тиждень української практики.. За ті тижні було багато..але таких емоцій і хвилювання на уроці літератури у понеділок,  в мене не було навіть протягом першого уроку. Здавалось би, ну присутній викладач з університету ну й що. А ні… В мене як щось перемкнуло, дуже прикро.. Бо майже хвилин 15 відчувалась моя розгубленість, хвилювання.. Не все вдалося з подачею нового матеріалу, як має бути легкою, ненапруженою, а декілька хвилин буди схожими на лекцію, але треба подякувати учням, які все ж таки виконували, занатовували або деякі просто запам’ятовували найважливіші події з життя М. Стельмаха. Добре, що хоч далі робота пішла жвавіше та справді на користь учням, дуже жваво та активно створили «Сонечко» за біографією митця. Цей урок був ще одним ствердженням того, що клас у мене чудовий. Зрозуміли моє хвилювання, не осудили, а допомогли прийти у себе та зосередитися на важливих речах.

        Другий рік поспіль звертаюся до керівництва університету, ну збільшите кількість часу відведеного на практику починаючи з 3го курсу!! На той момент ми не розуміли як і навіщо нам потрібно в більшому обсязі не спостерігати, а саме проводити уроки! Тієї кількості (3 та 4 курси) по 3-4 уроки ну ніяк недостатньо для ретельного зрозуміння своєї мети на уроці та взагалі для розуміння всіх сторін професії! Повторюсь, що школа – це не страшно, як виявилося, а навіть це цікаво та захоплюючи.