Про силу хвилювання та пропозиція для керівництва!

         Останній тиждень української практики.. За ті тижні було багато..але таких емоцій і хвилювання на уроці літератури у понеділок,  в мене не було навіть протягом першого уроку. Здавалось би, ну присутній викладач з університету ну й що. А ні… В мене як щось перемкнуло, дуже прикро.. Бо майже хвилин 15 відчувалась моя розгубленість, хвилювання.. Не все вдалося з подачею нового матеріалу, як має бути легкою, ненапруженою, а декілька хвилин буди схожими на лекцію, але треба подякувати учням, які все ж таки виконували, занатовували або деякі просто запам’ятовували найважливіші події з життя М. Стельмаха. Добре, що хоч далі робота пішла жвавіше та справді на користь учням, дуже жваво та активно створили «Сонечко» за біографією митця. Цей урок був ще одним ствердженням того, що клас у мене чудовий. Зрозуміли моє хвилювання, не осудили, а допомогли прийти у себе та зосередитися на важливих речах.

        Другий рік поспіль звертаюся до керівництва університету, ну збільшите кількість часу відведеного на практику починаючи з 3го курсу!! На той момент ми не розуміли як і навіщо нам потрібно в більшому обсязі не спостерігати, а саме проводити уроки! Тієї кількості (3 та 4 курси) по 3-4 уроки ну ніяк недостатньо для ретельного зрозуміння своєї мети на уроці та взагалі для розуміння всіх сторін професії! Повторюсь, що школа – це не страшно, як виявилося, а навіть це цікаво та захоплюючи. 

Мова чи література?

        Усім доброго вечора! Давно не писала, але на це були свої обставини.  Активна українська практика триває..ще трохи і вже перейдемо до англійської. Якось справді непомітно проминув час, здається, що вже так давно ми працюємо у своїх класах! 

         Не знаю у кого як, але у мене з’явилася така проблема. Іноді мені здається, що учнів мого 7-А класі підмінюють на якихось інших. А саме, на уроках літератури. Ті сумлінні, старанні, уважні учні кудись зникають з початком уроку літератури.. Деякі ще досі не прочитали повість А. Чайковського «За сестрою», за якою ми вже сьогодні написали контрольну роботу. Якось багато хто з них зневажливо ставиться до читання творів, не тільки з української літератури, а навіть взагалі до читання літературних творів. Біографію, цікаві факти,  інформацію з теорії літератури – все це читають, працюють з цим та запам’ятовують у ході роботи. Але до тексту – одна четверта частина класу так і не «доторкнулась».

          Я авжеж пам’ятаю нас у їх віці, теж не всі все читали, але хоча б слухали що відбувається на уроці, розуміли суть твору, не детально, як при читанні, але все ж таки хоча б щось! А у мене, на превеликий жаль,  деякі учні навіть і цього не здобули.

         Розумію, що багато залежить від вчителя, у цій ситуації - від мене, і я, напевно, не змогла підібрала таки види роботи, що не змогла зацікавити КОЖНОГО. Але і у цій самий час розумію, що все одно, у кожному класі є такі учні, які ніколи, на жодному уроці нічого не роблять… Але ж завжди це прикро, завжди є надія, що навіть такі учні щось «винесуть» для себе з уроку… Адже саме уроки літератури мають розвивати уяву, творче мислення учнів, їх комунікативні здібності…А в мене все якось навпаки! Коли настає урок української мови – вони знов ті чудові-пречудові учні, мрія кожного вчителя. Активні, слухняні, зацікавлені, швидко і легко адаптуються до різних видів роботи і урок проходить результативно, з приводу поставлених цілей, і з ідеальною дисціплиною!

Може хтось ще з цим зіткнувся, чи я одна така? Тоді буду впевнена,  що справа тільки у мені.

P.S. А взагалі, саме на цій, останній практиці я остаточно зрозуміла, що працювати в школі не так вже і страшно!! До цього року я саме так вважала. Може це залежить і від колективу, від учнів, від загальної атмосфери у школі, але кожного ранку я йду до свого сьомого класу із гарним настроєм! І це мене радує! =)

Бойове хрещення або початок активної практики.

               Вчора був день «Х» для багатьох.. Перші самостійні уроки на останній практиці. Для кого як, але для мене було досить нервозно виходити перед цілим класом (28 учнів) після такої значної перерви з попередньої практиці. Але, сама здивувалася, як вже після 15-ти хвилин уроку літератури якось так трапилось, що вже не нервувала і була досить впевненою і спокійною. Думаю, у цьому заслуга моїх, вже таких рідних, учнів. Так, так, саме рідних. У мене таке враження, що з початку практиці пройшов не тиждень а цілий місяць. Настільки вже звикли з класом один до одного, навіть на першому уроці  вони були сумлінними, уважними та активними…Місцями навіть забагато активними.

         7-А клас в мене творчій ,хоровий, учні хоч і розумні, але для мене часом виявлялось трошки складним утримувати увагу КОЖНОГО протягом роботи на уроці.. поки що, дійшла висновку, що для виконання цієї мети потрібно більше досвіду та жорсткості. Будемо працювати над вмінням зацікавлювати і прилучати до роботи кожного, навіть най ледащого, учня.

     Але все одно, перший урок літератури пройшов успішно, що відмітила вчитель, вона ж і класний керівник мого класу. Було так приємно, що вдалося досягти поставленої мети та завдань до уроку.

Однак, це все було вчора.

Сьогодні, 13 листопада,  мені видалася нагода получити справжню насолоду від уроку мови! Насолоду і від активності учнів, розумності та ідеальної поведінки! Кожен працював на уроці, щоб отримати таку необхідну гарну оцінку =) Ми з моїми сьомикласниками розпочали на мові нову для них тему «Дієприслівник»,і  на моє здивування, все пройшло краще ніж я очікувала! 

Це може здатися дивним, що я так дивуюся успіхам мого 7-А, радію, але це щирі емоції від приємного початки роботи з класом. Я бачу їх щирі добрі посмішки, розуміння в їх очах і від цього стає дуже приємно з ними працювати!

P.S. Сьогодні мене «вбив» п’ятикласник своїми словами «А з якого класу ви?», а коли дізнався, що я вчитель, зовсім «добив» відповіддю «Ой, пробачте, ви схожі на молоду одинадцятикласницю» і побіг усім розповідати про нову вчительку…Навіть не знаю що додати до цього.. якось після цього випадку задумалась. =))) Але потім весь час «строїв» мені очі. Ось такі в нас п’яті класи! 

Звикаємо до посади!

        Минуло три дні з початку практики..До школи вже ходимо як до рідної! Звикли до району, будови школи, до галасу та біготні на перервах. Зроблені перші фото, випита перша кружка кави з вчителями, перші розмови з учнями, які, до речі, вже звикли, що на їх уроках присутні сторонні люди.. Сміливіші підходять самі, щось питають, чекають на уроки з новим вчителем! Сьогодні мій 7-А приємно, як мені здалося, здивувався, що ми будемо працювали разом не тільки на уроках української мови та літератури, а й на уроках англійської мови! =) Доречи, спостерігаючи їх урок з англійської мови не розчарувалася у своїх дітках!! Дуже творчі, здібні (навіть деякі хлопці) та позитивні учні!

       Розпочала готуватися до проведення уроків та до проведення класного часу! Перший урок вже у понеділок.. хвилювання авжеж є, але сподіваюся, все пройде успішно та спокійно!  Успіхів усім!! 

     Ось і розпочалась наша остання практика! Учора ми вже познайомилися зі школою, директором та вчителями-керівниками. Скажу за себе, мені школа дуже сподобалася!! Сучасна, охайна, привітна! Наша школа №57 особлива… Школа із музично-хоровим напрямком, що дає учням змогу вчитися грі на музичних інструментах, брати участь у шкільних музичних та театральних заходах…і не тільки шкільних!=)

      Директор школи, Галина Павлівна, ставиться до школи як до свого дитя…Мене здивувало, що у 7.45 ранку вона вже стоїть у холі та вітає учнів, вчителів та працівників школи..було враження, що прийшли до неї до дому у гості! Але вона дуже приємна і доброзичлива жінка, було приємно з нею поспілкуватися.

      Також я була приємно вражена привітністю мого вчителя-керівника. Лариса Василівна приємна жінка і справді майстер свого діла! Звідси, мене зовсім не здивувало, що у такого вчителя і гарний клас! Мій 7-А!=) Привітні, спокійні та здібні дітки. Здається, наша симпатія взаємна! Буду сподіватися, що так буде до кінця практики…

Успіхів нам, бо час вже готуватися до проведення уроків!